|
Особливості економічної структури розвинутих країн.Постіндустріальна фаза економічного розвитку, до якої надійшли розвинуті країни, відрізняється, як вже зазначалося, випереджаючими темпами зростання сфери послуг при суттєвому уповільненні темпів в сільському господарстві та гірничій промисловості, тобто в первинному секторі. Частка обробної промисловості також знизилася, проте роль цієї галузі залишається провідною, незважаючи на те, що в структурі ВВП вона за вартісним обсягом поступається послугами. Наступна таблиця дає уявлення про структуру економіки розвинутих країн на 2000 рок. Таблиця 1.34. Структура економіки за секторами (в % від ВВП)
Незважаючи на дуже невелику частку сільського господарства в економіці, розвинуті країни мають потужне індустріалізоване сільське господарство, яке в цілому забезпечує потреби цієї групи країн в продовольстві й сировині. США, наприклад, посідають друге місце в світі (після Китаю) за виробництвом бавовни, цукрової тростини й буряку. США й Канада на світовому ринку виступають як найбільші експортери зерна; Австралія — вовни й м'яса; Франція — зерна, цукру й вина; Нідерланди, Нова Зеландія й Данія — молочних продуктів; Італія, Португалія, Греція й Іспанія — цитрусових, оливкової олії й вина. Продуктивність сільського господарства в розвинутих країнах у декілька разів вища, ніж в решті країн. Водночас найрозвиненіші держави є й найбільшими імпортерами сільськогосподарської продукції, що обумовлено широким внутрішнім споживчим ринком, високою купівельною спроможністю населення. В сукупності ця група країн є основним імпортером м'яса, бавовни, шкірсировини, кави, чаю, какао й іншої продукції тропічного землеробства. Розвинуті країни є основним виробником промислової продукції. Випереджаючими темпами розвиваються галузі обробної промисловості, тоді як розвиток ві юбувних галузей значно уповільнився. За період 1956-1999 pp. обсяг світового виробництва готових виробів збільшився у 7,8 рази, а продукції гірничої промисловості — тільки в 3,3 рази. В сукупній вартості промислового виробництва США частка видобувних галузей становить 6,4%, Японії — 8,8%, Великої Британії — 8,7%. Зростання добробуту населення цих країн підвищило попит на промислову продукцію споживчого характеру відносно складного виробництва, особливо побутової електроніки. Якщо в 60-80-х роках швидко зростав попит на телевізори, радіоприймачі, пральні машини, то з 90-х років все більше в побут населення входять персональні комп'ютери, бурхливо розвивається телефонізація. В обробній промисловості виробничого напрямку провідною галуззю є машинобудування. Машини й устаткування є для індустріальне розвинутих країн основною статею експорту й імпорту. Так, в експорті США вони мають частку в 49%, в імпорті — 46%; Німеччини — відповідно 49 і 34, Франції — 36 і 36, Великої Британії — 41 і 38, Японії — 71 і 20. В машинобудівній промисловості особливо активно сьогодні розвивається електротехнічне й електронне виробництво — електродвигуни, електронно-обчис-люваниа техніка, обладнання зв'язку та ін. В країнах ЄС на електротехнічне й електронне обладнання припадає 10% всієї обробної промисловості регіону. Найвідомішими фірмами в галузі електроніки Європи є Сіменс (ФРН), Філіпс (Нідерланди). Проте за рівнем розвитку електроніки Західна Європа поступається США та Японії. Навіть на європейському ринку ключові позиції за поставками обладнання для обробки даних й побутового електронного обладнання належать американцям, а за поставками електронних компонентів й побутових електроприладів — японцям. Традиційні галузі машинобудування — верстатобудування, виробництво транспортних засобів, енергетичного обладнання розвиваються дещо повільнішими темпами, проте їх значення в економіці розвинутих країн залишається стабільно важливим. Німеччина посідає перше місце в світі за експортом металообробних верстатів. Японія, США й Німеччина лідирують у світовому виробництві автомобілів. Велику частку в економіці США займає військово-промисловий комплекс, з яким пов'язане виробництво космічної техніки, озброєння, літакобудування, електроніки. Провідну роль у світовому виробництві електронного обладнання, що використовується також і у ВПК, відіграють, зокрема, американські фірми ІБМ (Інтернешнл бізнес мешінз), Майкрософт, Дженерал електрік. Розвиток комунікаційної мережі сьогодні є найвиразнішим показником розвитку сфери послуг. Якщо в 1950 р. в світі нараховувалося 51 млн. телефонів, то в 1999 р. їх кількість досягла 1000 млн. Інтернетом сьогодні користується в світі понад 60 млн. чол. По окремих країнах користувачі Інтернетом розподіляються таким чином: Таблицу 1.35. Користувачі Інтернетом (в % до всього населення)
Високий динамізм розвитку сфери послуг підтримується значним припливом інвестицій; сюди прямується понад 50% всього обсягу інвестицій. Сфера послуг поділяється на споживчий та виробничий сектори. До споживчого належать: комунальні послуги, міський транспорт й зв'язок, туризм, готельне господарство, індустрія розваг та ін. До виробничих або ділових послуг відносяться послуги кредитних і фінансових закладів, маркетинг, лізинг, страхування, будівництво, транспортна мережа в цілому, телекомунікації, послуги науково-дослідних фірм. У виробничому секторі особливо швидко розвиваються кредитно-фінансові послуги. В першій половині 90-х років кредити, отримані в розвинутих країн, перевищували 100% ВВП порівняно з 50-60% в 50-ті роки [41, с. 359]. Провідними банками є японські. Серед 25 найбільших банків світу японських — 16, тобто переважна більшість. Американські та європейські банки за розмірами активів відстають; проте їх потужність та кредитна активність також дуже великі. Такі відомі американські банки, як «Чейз Манхеттен бенк», «Сітікорп» контролюють значну частину світового ринку позичкового капіталу. Серед європейських банків також є такі, які мають гучні імена та тривалу історію. Провідними європейськими банками є німецькі, французькі та швейцарські. Активно діють фондові біржі, розташовані переважно в розвинутих країнах. Вже говорилося про рух акціонерного капіталу. Щодо ринку боргових паперів, то за останнє десятиліття (1990-2000 pp.) його обсяг збільшився в 2 рази по цій групі країн.
Таблиця 1.36. Активи найбільших європейських банків в 1998 р., млрд, евро
Характерною рисою економіки розвинутих країн в останні десятиліття є швидкий розвиток такого виду послуг, як науково-дослідні розробки й інформатика. Капіталовкладення в науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) щороку зростають і досягають в провідних індустріальних державах значних величин. Загальні щорічні витрати на науку у відношенні до ВВП складали в середині 90-х років в США 2,5%, Великій Британії — 2,1, в Німеччині — 2,3, Франції — 2,3, в Італії — 1.1, в Японії — 3,0%. В США ця величина дорівнювала 185 млрд. дол. Кожна солідна фірма США, Японії або європейської країни має наукову лабораторію, а то й цілу мережу науково-дослідницьких закладів. В інвестуванні в наукові розробки здійснилися зміни щодо джерел інвестування. Якщо в 60-70 роках ініціатива щодо підтримки науки й техніки виходила від урядів, то наприкінці 90-х років головними інвесторами тут стали приватні компанії. В 1997 р. їх частка в фінансуванні дослідних розробок в промисловості становила в США 74,5%, в Японії — 98,6%, Німеччині — 90,1% інвестицій у цю сферу. Інвестування в наукову сферу стало дуже вигідною справою і набуло міжнародного характеру. Так, в 1996 р. американські ТНК вклали в свої зарубіжні філії на НДДКР 14 млрд, дол., а на відповідний американський рийок надійшло 15 млрд. дол. зарубіжних інвестицій. Отже, можна зробити висновок, що структурні зміни в економіці розвинутих країн обумовлюються ходою науково-технічного прогресу та поглибленням міжнародного поділу праці. В складі їх національних економік знижується частка старих, традиційних галузей — сільського господарства, видобувної, легкої й харчової промисловості; натомість зростає частка на-укоємних й капіталоємних галузей виробництва. Посилюється роль інформатики й наукових досліджень. Розвинуті країни мають незрівнянно більшу перевагу у кадрах науковців та кваліфікованих інженерів, робітників, а також у капіталі перед іншими країнами світу. Тому їх вага в світовій економіці вряд чи зменшиться у найближчому майбутньому.
Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|