Розподіл пожеж за причинами їх виникнення

Тема: “Організація забезпечення протипожежного захисту”

Навчальна мета: ознайомити слухачів з основами пожежної безпеки та навчити їх основним організаційним заходам щодо забезпечення протипожежного захисту.

Вимоги до способів забезпечення пожежної безпеки. системи запобігання пожежі 9

Вимоги до способів забезпечення пожежної безпеки. системи протипожежного захисту. 9

Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки. 25

Основні нормативно-правові документи у сфері пожежної безпеки: 6

Забезпечення пожежної безпеки на різних рівнях.

Практичні прийоми застосування вогнегасників. 22

Щорічно на землі виникає близько 7 мільйонів пожеж, приблизно 55 тис. з них - в Україні.

Пожежі супроводжуються знищенням матеріальних цінностей, створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а також довкіллю.

За даними МНС України в 2015 році в Україні зареєстровано 62 207 пожеж.

Унаслідок пожеж загинуло майже 2 819 осіб, у тому числі 95 дітей; 1537 осіб отримали травми, з них 160 дітей.

Економічні втрати від пожеж склали понад 2 млрд. грн. з них прямі матеріальні збитки становлять понад півмільярда (665 млн. 396 тис. грн.), а побічні – понад 1,5 млрд. грн. (1 млрд. 644 млн. 83 тис. грн.).

Щоденно в Україні, в середньому, виникало 170 пожеж, економічні втрати від яких складали 6 млн. 327 тис. грн. Кожною пожежею державі наносились прямі збитки на суму 1 млн. 823 тис. грн 9,3 тис. грн.

Кожного дня внаслідок пожеж, в середньому, гинуло 8 і отримувало травми 4 особи, вогнем знищувалось або пошкоджувалось 61 будівля та 8 одиниць техніки.

Розподіл пожеж за об'єктами виникнення наведено на діаграмі.

За місцем виникнення пожежі розподіляються таким чином:

Розподіл пожеж за причинами їх виникнення

Основні причини пожеж можуть мати природний характер – 1 % або антропогенний (з вини людини) – 99 %.

Протягом 2007 року основними причинами виникнення пожеж були:

необережне поводження з вогнем (28776 пожеж або 57%),

порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації електроустановок (10639 або 21,0%)

і порушення правил ПБ при влаштуванні та експлуатації печей, теплогенеруючих агрегатів та установок (3769 або 7,5%).

2. Порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування і використання побутових електроприладів - від 20 до 25 %;

3. Порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення і теплогенеруючих установок - від 7 до 10%;

Питому вагу пожеж за причинами їх виникнення наведено на рисунку 21.

Отже, в більшості причин виникнення пожеж (більше 60%) головну роль відіграє “людський фактор” (необережне поводження з вогнем, паління, експлуатація електроприладів, пічного опалення та пустощів дітей з вогнем).

Забезпечення пожежної безпеки є досить складним соціально-економічним завданням, спрямованим на запобігання пожежам в усіх сферах діяльності людини та ліквідацію пожеж у випадку їх виникнення з мінімальними наслідками.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків.

З правової точки зору, термін «пожежна безпека» можна розглядати як стан захищеності особи, майна, об'єкта, населеного пункту, регіону, держави від пожеж.

Загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України визначає Закон України "Про пожежну безпеку".

Основним керівним документом що регламентує основні заходи та шляхи забезпечення пожежної безпеки в Україні є Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС від 19.10.2004 №126 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1480/10009.

Відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" (статті 4-7) Правила пожежної безпеки в Україні (далі - Правила) є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок”, нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.

Основні нормативно-правові документи у сфері пожежної безпеки:

Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС від 19.10.2004 №126 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1480/10009

ДБН В.1.1.7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва“

ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення"

ГОСТ 12.1.044-89 ССБТ. "Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения“

Адміністративна передбачена п’ятьма статтями КпАП:

Ø Ст. 77 – за порушення вимог пожежної безпеки в лісах на громадян накладають штраф від 1 до 4 НМГД, на посадових осіб – від 3 до 10 НМГД. А якщо в результаті недбалого поводження з вогнем знищено або пошкоджено ліс чи внаслідок порушень вимог пожежної безпеки виникла лісова пожежа або вона поширилася на значну площу, громадян оштрафують на суму від 3 до 10 НМДГ, посадових осіб – від 7 до 20 НМДГ;

Ø Ст. 120 – за порушення правил пожежної безпеки на залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті громадянам загрожує штраф у розмірі від 3 до 7 НМДГ, а посадовим особам – від 5 до 10 НМДГ;

Ø Ст. 175 – за порушення вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки і засобів гасіння пожежі не за призначенням громадян оштрафують на суму від 0,5 до 7 НМДГ, а посадових осіб – від 2 до 10 НМДГ;

Ø Ст. 183 – за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони – штраф у розмірі від 3 до 10 НМДГ;

Ø Ст. 188 – за невиконання приписів і постанов посадових осіб органів держпожежнагляду або створення перешкод у їх діяльності можуть винести попередження або накласти штраф від 0,5 до 7 НМДГ на громадян і від 2 до 10 НМДГ – на посадових осіб.

Кримінальна відповідальність, звичайно ж, набагато суворіша за адміністративну. Згідно зі ст. 270 КК вона настане, якщо внаслідок яких-небудь дій (бездіяльності) порушені вимоги пожежної безпеки, що викликало пожежу, яка заподіяла шкоду здоров’ю людей або нанесла майнову шкоду у великому розмірі (тобто якщо прямі збитки становлять суму, яка у 300 і більше разів перевищує податкову соціальну пільгу (ПСП). Причому форма вини людини, зобов’язаної дотримуватися правил пожежної безпеки, може бути будь-якою – умисел (прямий чи непрямий) або необережність (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість). Покарання за дане діяння – штраф від 50 до 100 НМДГ, або виправні роботи на строк до 3 років.

Якщо ж внаслідок описаного діяння загинули люди, заподіяно майновий збиток в особливо великих розмірах, винного можуть позбавити волі від 3 до 8 років.

Для того щоб говорити про пожежну небезпеку об'єкта необхідно декілька слів сказати про те, що таке пожежа взагалі.

Пожежа — це неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та призводить до матеріальних збитків.

В свою чергу горіння – це екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виникненням полум'я і свіченням та (або) виділенням диму.

Пожежна небезпека характеризується джерелом запалення, горючим середовищем, шляхами розповсюдження пожежі (трикутник пожежі).

Пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системами запобігання пожежі і протипожежного захисту, у тому числі організаційно-технічними заходами.

Системи пожежної безпеки повинні виконувати одну з наступних задач:

забезпечувати пожежну безпеку матеріальних цінностей;

забезпечувати пожежну безпеку людей і матеріальних цінностей одночасно.

Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі, у тому числі їхніх вторинних проявів на необхідному рівні.

Небезпечними факторами, що впливають на людей і матеріальні цінності, є:

підвищена температура навколишнього середовища;

токсичні продукти горіння і термічного розкладання;

До вторинних проявів небезпечних факторів пожежі, що впливає на людей і матеріальні цінності, відносяться:

уламки, частини апаратів, що зруйнувалися, агрегатів, установок, конструкцій;

радіоактивні і токсичні речовини і матеріали, що вийшли зі зруйнованих апаратів і установок;

електричний струм, що виник у результаті виносу високої напруги на струмопровідні частини конструкцій, апаратів, агрегатів;

небезпечні фактори вибуху за ГОСТ 12.1.010, що виникають внаслідок пожежі;

Ми казали, що пожежа – це неконтрольоване горіння. Розглянемо, які ж умови необхідні для виникнення і підтримання горіння.

Для горіння, необхідна наявність в одному місці і в той самий час трьох речей: горючого матеріалу (речовини), окислювача (кисень повітря) і джерела запалювання.

За цієї умови в зоні дії джерела запалювання прискорюється реакція окиснення і починається горіння.

Горіння — це ланцюгова хімічна реакція окислення, що відбувається з виділенням тепла та втратою маси речовини.

При змішуванні горючих газів або парів горючої речовини з окисником утворюється газопароповітряна суміш. При цьому для підтримки процесу горіння вміст горючої речовини в суміші повинен знаходитись у проміжку між нижньою концентраційною межею поширення полум'я (НКМПП) та верхньою концентраційною межею поширення полум'я (ВКМПП).

НКМПП – це мінімальній вміст горючої речовини в однорідній суміші з окисником, при якому можливе поширення полум'я.

ВКМПП – це відповідно максимальній вміст горючої речовини в однорідній суміші з окисником, при якому можливе поширення полум'я.

Рис. 5 Розташування вибухо- і пожежонебезпечної зони концентрацій газоповітряної горючої суміші.

Речовини різного агрегатного стану при горінні проходять певні стадії. Найменше цих стадій при горінні газоподібних речовин, газів. При горінні рідин є ще стадія випаровування. При горінні деревини також відбувається піроліз в процесі якого з деревини під дією температури виділяються горючі гази. Так 75 % деревини вигорає в газовій фазі і лише 25% в твердій (тління вугілля).

Всі речовини і матеріали, що використовуються в будівництві на території України класифікуються за показниками пожежної небезпеки.

Так згідно з ДБН В.1.1.7-2 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" будівельні матеріали класифікують за такими показниками пожежної небезпеки:

За горючістю будівельні матеріали поділяють на негорючі (НГ) і горючі (Г).

Горючість (займистість) – здатність матеріалів до самостійного горіння, або, іншими словами, здатність спалахувати, полум’яно чи безполум’яно горіти (тліти), розповсюджувати горіння. Будівельні матеріали поділяються на:

1) горючі - що під впливом вогню або високої температури запалюються, тліють, або обвуглюються і продовжують горіти, тліти, або обвуглюватися після усунення джерела запалювання (деревина, більшість полімерних матеріалів, руберойд);

2) важкогорючі - що під впливом вогню або високої температури запалюються, тліють, або обвуглюються і продовжують горіти, тліти, або обвуглюватися за наявності джерела запалювання, а після його усунення горіння або тління припиняється (фіброліт, асфальтові бетони та розчини і т. п.);

3) негорючі - що під впливом вогню або високої температури не запалюються, не тліють і не обвуглюються (бетон, цегла, природні кам'яні матеріали, сталь і т. д.).

Негорючі будівельні матеріали за іншими показниками пожежної небезпеки не класифікують.

Рідкі речовини з точки зору пожежної безпеки поділяють на негорючі, горючі та легкозаймисті.

Негорючі рідини – це речовини що під впливом вогню або високої температури не запалюються, не спалахують і не горять.

Горючі рідини – це рідини з температурою спалаху до 28 ºС.

Легкозаймисті рідини – це рідини з температурою спалаху більше 28 ºС.

В залежності від того, які речовини можуть горіти в тому чи іншому приміщенні, всі виробничі і складські приміщення категорують за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення й будівлі поділяються на категорії А, Б, В, Г, Д.

До категорії А (вибухопожежонебезпечна) відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. А також речовини і матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним в такій кількості, що розрахунковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

До категорії Б (вибухопожежонебезпечна) відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) горючій пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилеповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

До категорії В (пожежонебезпечна) відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали (у тому числі пил та волокна), речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним тільки горіти, за умови, що приміщення, в яких вони є в наявності або обертаються, не відносяться до категорій А або Б.

До категорії Г відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) негорючі речовини та матеріали р гарячому, розжареному або розплавленому стані. Процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскр та полум’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива.

До категорії Д відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Допускається віднести до категорії Д приміщення, в яких знаходяться горючі рідини в системах змащування, охолодження та гідроприводу обладнання, в яких не більше 60 кг в одиниці обладнання зп тиску не більше 0,2 МПа, кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблів на місцях.

Існує чотири основних принципи припинення горіння:

охолодження зони горіння, або речовини, що горить;

розведення речовин – учасників реакції горіння, тобто зниження їх концентрації;

ізоляція реагуючих речовин (горючого або окисника) від зони горіння;

інгібування – хімічне гальмування реакції горіння.

Ефективність боротьби з пожежами значною мірою залежить від якості вогнегасних речовин та технологій їх застосування.

піноутворювачі загального та спеціального призначення,

вогнегасні порошки загального та спеціального призначення,

аерозолеві вогнегасні речовини, які в більшій чи меншій мірі застосовуються для запобігання виникненню пожеж та для їх гасіння.

Кожна з вогнегасних речовин має певні, притаманні їй, фізико-хімічні властивості, які обумовлюють той або інший механізм припинення горіння певного горючого матеріалу, а отже, сферу застосування. При цьому кінцевий результат застосування вогнегасної речовини визначають такі фактори, як охолодження, інгібування реакцій горіння, ізолювання, розведення окиснювального газового середовища або їх комбінація. Знання фізико-хімічних властивостей вогнегасних речовин, показників їх якості, механізму дії на речовини (матеріали), які перебувають у процесі горіння, надає змогу здійснювати їх кваліфікований вибір з урахуванням певних критеріїв ефективності (економічні показники, тривалість гасіння, безпека застосування, екологічні аспекти тощо).

У практиці пожежогасіння та забезпечення протипожежного захисту об’єктів різного призначення в Україні застосовують вогнегасні речовини всіх видів. Вітчизняне виробництво деяких із них (піноутворювачі загального та спеціального призначення) налагоджено лише в останні роки, тоді як інші (вогнегасні порошки, діоксид вуглецю, азот, аргон) випускають протягом кількох десятиліть.

Протипожежний захист будинків, споруд, людей, які в них перебувають зокрема досягається застосуванням пожежної автоматики.

Пожежною автоматикою слід вважати комплекс технічних засобів, призначений для автоматичного протипожежного захисту об'єкта.

До основних установок пожежної автоматики відносяться установки автоматичної пожежної сигналізації та установки автоматичного пожежогасіння.

Відповідно до ДСТУ2273-93 ССБП. "Пожежна безпека. Терміни та визначення" під «установкою пожежної сигналізації» розуміється сукупність технічних засобів, установлених на об'єкті, що захищається, для виявлення пожежі, оброблення, подавання в заданому вигляді повідомлення про пожежу на цьому об'єкті, спеціальної інформації та (чи) подавання команд на включення автоматичних установок пожежогасіння та технічних обладнань.

Під поняттям «автоматична установка пожежогасіння » розуміється установка пожежогасіння (тобто сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску вогнегасної речовини) з автоматичним способом приведення в дію.

Основними засобами пожежної автоматики також є:

система оповіщення людей про пожежу та керування евакуацією (комплекс технічних засобів, за допомогою якого забезпечується відповідно до розроблених планів евакуації передавання сигналів оповіщення одночасно на всьому захищуваному об'єкті, а у разі необхідності — послідовно або вибірково до окремих його частин);

система протидимного захисту (комплекс технічних засобів, призначений для захисту людей від впливу диму під час евакуації в разі пожежі за рахунок його видалення із захищуваних приміщень та/або за рахунок запобігання його поширенню шляхами евакуації);

система підпору повітря (комплекс технічних засобів, призначений для запобігання поширенню диму інженерними комунікаціями за рахунок створення надлишкового тиску повітря на сходових клітках і шахтах ліфтів);

система димовидалення (комплекс технічних засобів, призначений для примусового видалення диму з приміщень).

Враховуючи, що вода є основною вогнегасною речовиною, необхідно приділити особливу увагу створенню та працездатності надійних систем протипожежного водопостачання.

Система притипожежного водопостачання являє собою комплекс інженерних водопровідних пристроїв та споруд, призначених для забору води з вододжерела, її транспортування, зберігання запасів та подавання до місця пожежі. Призначення системи протипожежного водопостачання полягає в забезпеченні подавання необхідних об'ємів води потрібного напору протягом нормативного часу гасіння пожежі за умови достатнього ступеня надійності всього комплексу водопровідної споруди.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

- негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону (Для виклику державної пожежної охорони в автоматичній телефонній мережі встановлено єдиний номер - 01). При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

- вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

- якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;

- у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

Посадова особа об'є'кта, що прибула на місце пожежі, зобов'язана:

— перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести подію до відома власника підприємства;

— у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

— видалити за межі небезпечної зони всіх працюючих, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;

— припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних із заходами по ліквідації пожежі;

— здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортуючих пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття сировинних, газових, парових та водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимного захисту) та виконати інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будівлі;

— перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимного захисту;

— організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела;

— одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;

— забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь в гасінні пожежі.

Після прибуття пожежного підрозділу (підрозділів) адміністрація та технічний персонал підприємства, будівлі чи споруди зобов'язані брати участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні і технологічні особливості об'єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв, організувати залучення до вжиття необхідних заходів, пов'язаних із ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку, сил та засобів об'єкта.