Тема 6. Специфіка функціонування ЗМІ

В українському суспільстві

Динамічні процеси, що відбуваються в сучасній Україні, віддзеркалюються у суперечливому характері взаємодії політичної та медіа-систем. У сучасному світі умови функціонування ЗМІ є показником розвитку демократії, а модель взаємодії політики і мас-медіа – важливою ознакою існуючого політичного режиму. Цілком закономірно, що після проголошення незалежності України преса стала могутнім джерелом широкого діапазону інформації, способом вільного вираження думок. В Україні на загальнодержавному рівні були закладені політико-правові основи, що відповідають сучасним світовим стандартам для забезпечення функціонування преси на принципах демократії (відповідно до ст. 34 Конституції України “кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб – на свій вибір”. Маючи намір створити правове поле для розвитку свободи слова в Україні, вже в перші роки існування незалежної України, Верховна Рада України прийняла понад два десятки законодавчих актів, що в той чи інший спосіб регулюють діяльність ЗМІ. Аналіз змісту ряду нормативних актів вітчизняного законодавства дає можливість стверджувати, що на державному рівні гарантовано право на інформацію, її відкритість, доступність, на свободу обміну нею, її об’єктивність, достовірність, повноту і точність. Також держава гарантує економічну самостійність і забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих ЗМІ, запобігає зловживанням і можливості встановлення монопольного становища на ринку видавців та розповсюдження друкованої продукції тощо.

Водночас зміст згаданих законодавчих актів, а особливо практика застосування, залишають бажати кращого. Про це свідчать оцінки авторитетних міжнародних інституцій, зокрема, Парламентської Асамблеї Ради Європи. За висновками Комітету захисту прав журналістів США, Україна фігурує серед тих країн, де влада придушує свободу слова за допомогою заходів адміністративного тиску. Результати соціологічного опитування, проведеного тижневиком “Дзеркало тижня” демонструють, що 42% представників провідних українських ЗМІ вважають законодавство, яке регулює діяльність мас-медіа, задовільним, але практику його використання – такою, що обмежує свободу слова, ще 39% – переконані, що закони реально не гарантують свободи слова. Що стосується принципу “цензура заборонена”, який декларується у Конституції, то про її відсутність у реальному житті навряд чи можна однозначно говорити. Діяльність редакцій досі пов’язана з втручанням окремих політичних сил у зміст інформаційних повідомлень. Присутня також і “внутрішня цензура” окремих журналістів, виплекана у радянські часи та заснована на страхові зайняти опозиційну щодо офіційної позицію.

Інший момент – сьогодні влада продовжує використовувати протекціоністські заходи щодо підтримки власних ЗМІ. Проводячи політику протекціонізму щодо державних ЗМІ, влада вживає різні форми економічних санкцій до опозиційних медіа. Серед найбільш поширених – накладання штрафів контрольно-ревізійними і податковими органами, невиправдано високі суми відшкодування моральної шкоди і т.п. Досить прогресивному законодавчому забезпеченню свободи слова в Україні протистоять недосконалість механізмів покарання за порушення законодавства про свободу слова, залежність судів від виконавчої влади, а самих мас-медіа – від політичного патронату і фіскальних органів держави.

В останні роки українські ЗМІ стали реальним засобом політичної комунікації між владою і суспільством. Проте, оскільки вони активно залучилися до політичної боротьби між різними політичними партіями і громадськими організаціями, в сучасному українському суспільстві політична комунікація часто має суперечливий характер, що призводить до дезінтеграції суспільства. На думку науковців, в журналістиці повинен діяти принцип: більше свободи – більше відповідальності. Слід чітко розрізняти такі поняття, як журналістська помилка (за яку доречне і достатнє вибачення) і навмисне спотворення фактів (за які необхідно визначити покарання), які можуть спричинити зростання напруги в суспільстві. За умов нерозвиненості інституцій громадянського суспільства в нинішній Україні годі й сподіватись на сильні і незалежні мас-медіа, оскільки держава таких не потребує, а суспільство навіть не намагається контролювати владу у жодній формі. Така ситуація дає широкі можливості для маніпуляції засобами масової інформації.

Щодо питання довіри населення до ЗМІ, то вона тримається на досить високому рівні: за даними Інституту соціології НАН України у січні 2000 року засобам масової інформації довіряли 28,9% респондентів (Президенту України – 26,9%, уряду – 13,7%, Верховній Раді – 7,1%, політичним партіям – 3,8%). Найбільшою довірою населення користуються (в порядку зменшення): загальноукраїнські телеканали, місцева преса, українські друковані ЗМІ, місцеві радіостанції, місцеві телеканали, українське центральне радіо. Значна кількість ЗМІ досі перебуває під державним контролем і, відповідно, ставлення таких мас-медіа до дій влади не може бути об’єктивним та критичним. В інформаційному полі України існують ЗМІ, що дістають повну або часткову фінансову підтримку від окремих осіб та політичних (фінансово-економічних) організацій, що також впливає на якість їх інформаційної продукції. Серед засновників українських ЗМІ переважають олігархи, які ще не мають достатньої економічної та політичної автономії від владних структур. На думку вітчизняних журналістів, залежність від влади вітчизняних бізнесменів, які здатні утримувати ЗМІ, є значною мірою тим фактором, що суттєво обмежує свободу слова в Україні. Незважаючи на досить велике представництво в інформаційному просторі України недержавних мас-медіа, держава зберігає значну присутність на ринку ЗМІ і має великий вплив на його формування, що не відповідає досвіду розвинутих демократій і створює потенційні можливості для маніпулювання громадською думкою.

Слід зазначити, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення не виконує свого обов’язку щодо контролю над забезпеченням плюралізму ЗМІ та регулювання концентрації ЗМІ. Новий закон про телебачення і радіомовлення, що набув чинності з минулого року, погіршив ситуацію. Через нечіткість положень цього закону щодо можливості бути засновниками телерадіоорганізацій іноземним особам, іноземні юридичні особи були виведені зі складу прямих засновників і були переведені у друге покоління власників ЗМІ. Фактично, це тільки ускладнило ситуацію та погіршило прозорість власності ЗМІ.

Відсутність прозорості ЗМІ істотно впливає на рівень забезпечення свободи слова та плюралізму думок в суспільстві. Крім того, така закритість стримує комерційний розвиток телерадіоінформаційного ринку та зменшує інвестиційну привабливість цього сектору економіки.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: