|
Організація надання допомоги.Для забезпечення соціальної адаптації осіб з інтелектуальною недостатністю у багатьох розвинутих країнах створено систему надання таких соціальних послуг, як: - раннє втручання; - підтримка родин, які виховують розумово відсталу особу: консультації (соціальні, психологічні, юридичні, педагогічні, медичні), інформаційне забезпечення, фостерний і тимчасовий догляд, психологічна підтримка, навчання навичок догляду, психологічної та педагогічної корекції, захисту прав та представництву інтересів тощо; - фінансова допомога в догляді за інвалідом для непрацюючого члена родини, не нижча за прожитковий мінімум; доплата за догляд для доглядальника, який працює неповний робочий день; - оцінювання потреб інваліда та родини мультидисцип-лінарною командою фахівців, складання, виконання та моніторинг плану догляду; - інтегроване/інклюзивне навчання; - планування майбутнього для підлітків, зокрема планування денних послуг на час після закінчення школи, аналіз та оптимізація внутрішніх ресурсів родини, а також ресурсів громади для планування і забезпечення автономного проживання інваліда після смерті батьків та опікунів, визначення опікунів у разі смерті батьків, планове врегулювання майнових питань; - кризове втручання; - педагогічна корекція для інвалідів усіх вікових груп (індивідуальні та групові заняття) з метою вироблення та підтримки навичок автономного проживання, стереотипів безпечної поведінки, опанування навичок захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе та оточуючих, навичок спілкування; транзитне житло; - соціальний супровід автономного проживання (індивідуального або групового), надання житла, комунальних послуг, допомога у здійсненні побутового обслуговування, побутові послуги; - фахова підтримка створення груп само- та взаємодопомоги батьків; - захист прав та представництво (самопредставництво) інтересів; - забезпечення автономного проживання у громаді з підтримкою (соціальний, медичний, юридичний супровід, побутові послуги); - працевлаштування (на звичайних робочих місцях з підтримкою, груповий підряд, спеціалізовані майстерні); - трудова терапія, зайнятість та/або денний догляд для осіб з глибокою розумовою відсталістю; - організація дозвілля, зокрема, йдеться про гуртки для творчих занять, клуби за інтересами, літературні та; творчі клуби, театри, творчі майстерні, клуби спілкування, заняття фізкультурою та спортом; - залучення ресурсів громади для повного забезпечення потреб особи з інтелектуальною недостатністю (гуманітарна допомога, індивідуальна робота волонтерів, оздоровлення, матеріальна допомога); - профілактика розумової відсталості; - профілактика інституціалізації, тобто передачі дітей до стаціонарних закладів; - формування позитивного ставлення громади до соціальної адаптації інвалідів, проведення публічних заходів: виставок творчих робіт, концертів, спектаклів, фотовиставок з метою задоволення потреби у самоповазі та повазі з бо1<у інших. Для надання таких послуг створюються: центри раннього втручання; заклади тимчасового догляду, консультаційні та інформаційні центри для родин, центри підтримки родини, кризові центри, заклади фостерного догляду, будинки групового проживання (2-8 осіб), міні-гуртожитки (9-20 осіб), транзитне житло, класи інтегрованого навчання при загальноосвітніх школах, спеціальні школи, навчальні центри, центри денної зайнятості (трудові центри), центри працевлаштування на звичайних підприємствах, трудові майстерні, центри творчості, театри, художні студії, клубні будинки. Проживання інваліда в стаціонарному (резидентному) закладі вважають за доцільне лише в тому разі, якщо неможливо створити умови для його догляду на рівні громади - у біологічній або фостерній сім'ї чи незалежного проживання (індивідуального або групового) з підтримкою та соціальним супроводом. У будь-якому разі соціальний захист особи з інтелектуальною недостатністю передусім має бути спрямований на її соціальну адаптацію. В Україні принципи функціонування чинної системи соціального захисту інвалідів з інтелектуальною недостатністю не зазнавали змін з радянських часів. Система перебуває під впливом значних фінансових обмежень і зорієнтована передусім на можливості діючої системи інтернатних закладів, а не на потреби інвалідів зазначеної категорії. Державна система соціального захисту інвалідів з розумовою відсталістю передбачає виплату грошової допомоги за інвалідністю у тому разі, якщо інвалід залишається жити в родині або самостійно. У такому разі нормативно-правові документи з питань соціального захисту не гарантують забезпечення денних послуг закладів на рівні громади, недалеко від місця проживання інваліда. Альтернативою вихованню в родині є направлення інваліда до інтернату, де держава бере на себе всі витрати на його утримання. Для осіб з інтелектуальною недостатністю в Україні діє низка інтернатних закладів, які перебувають у складі: - системи охорони здоров'я (діти з розумовою відсталістю віком до 3 років перебувають у будинках дитини); - системи соціального захисту населення (функціонують 56 дитячих будинків-інтернатів для дітей-інвалідів з вадами фізичного та/або розумового розвитку для 7,8 тисяч вихованців віком від 4 до 18 років; 146 психоневрологічних інтернатів для 25,7 тис. громадян віком від 18 років, котрі мають психічні розлади) [14]; - система освіти (створено 240 спеціальних загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів для розумово відсталих дітей, у яких навчаються й виховуються 35,6 тисячі осіб, у тому числі - 27 спеціальних шкіл для розумово відсталих дітей (з подовженим днем) з континген- і том учнів 3,4 тисячі осіб). У спеціальних класах при загальноосвітніх школах навчається 598 розумово відсталих дітей, що є однією з форм: інтегрованого навчання [15]. Заходи останніх років, спрямовані на створення системи ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів та професійної і трудової реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями, передбачають лише незначні зміни у системі соціального обслуговування інвалідів з інтелекту-: альною недостатністю. Серед чинників, які перешкоджають запровадженню в Україні сучасних підходів до соціальної роботи з людьми з інтелектуальною недостатністю, можна назвати: - недосконалість механізму фінансування системи соціального обслуговування, де обрахування потрібних коштів здійснюється відносно кількості місць у закладах (переважно інтернатних), а не відносно кількості та потреб інвалідів з інтелектуальною недостатністю; - відсутність механізму компенсації послуг державних і інтернатних закладів для отримання послуг недержавного закладу на вибір користувача в рамках реалізації права громадянина на вибір виду державної допомоги; - недостатнє методичне забезпечення та брак експертної підтримки процесу розробки індивідуальних планів реабілітації, методичних та нормативно-правових документів; - консервативні підходи в питаннях освіти дітей та молоді з інтелектуальною недостатністю, які не передбачають гарантованого права на інклюзивне навчання і та виключають можливість отримати освіту для частини дітей з інтелектуальною недостатністю, батьки яких віддали перевагу родинному, а не інтернатному догляду; - упереджене ставлення суспільства, невизнання органами влади і громадськістю рівних прав людей з інтелектуальною недостатністю; - нерозуміння фахівцями рішення батьків народжувати дитину з інтелектуальною недостатністю у тому випадку, коли є такий ризик; - положення нормативних документів, за якими всі рішення відносно життя людини з інтелектуальною недостатністю приймають фахівці і які виключають можливість особистого та сімейного життя для осіб з інтелектуальною недостатністю. Прийняття 2003 р. Закону України «Про соціальні послуги» дає підстави для оптимістичного припущення про наближення змін у підходах до здійснення соціальної роботи з особами з інтелектуальною недостатністю в Україні. Так, визнано легітимність надання послуг недержавними організаціями, які здебільшого є носіями нових підходів і методів у соціальній роботі, гарантовано право користувача послуг на вибір організації, що надаватиме послуги, очікується впровадження ліцензування закладів, ідеться про державні стандарти та нормативи соціальних послуг [16]. Самі по собі такі зобов'язання держави можуть упродовж десятиліть лишатися демократичними деклараціями. Однак 2004 р. близько 60 громадських організацій з 20 регіонів України об'єдналися у парасолькову організацію - Всеукраїнську громадську організацію «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю», яка має твердий намір настійно лобіювати права та інтереси цільової групи. Від послідовної та активної позиції цієї організації значною мірою залежать темпи та обсяги неминучих перетворень системи організації соціальної роботи з людьми, які мають інтелектуальну недостатність. Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|