IV. На основі отриманих даних дати оцінку загальному фізичному здоров’ю.

1. Росль кисню в процесах життєдіяльності людини та поняття про МСК.

2. Що таке анаеробний та аеробний шляхи окислення в організмі?

3. За якими показниками проводиться експрес-оцінка рівня фізичного здоров’я людини?

4. Що таке індекс Руфьє і як він розраховується?

5. Визначення “подвійного добутку” в оцінці рівня здоров’я.

7. Що належить до анамнестичного методу визначення здоров’я?

8. Які ви знаєте функціональні методи визначення здоров’я.

9. Наведіть приклади біохімічних методик визначення здоров’я?

1. Г.Л.Апанасенко, Эволюция биоэнергетики и здоровье человека, С.-П., “Петрополис”,1992.

2. В.П.Горащук, Валеологія, підручник для 10-11 класу, К., “Генеза”, 1998.

3. Валеологічна освіта. Експериментальний шкільний посібник, К., 1997.

4. М.С.Присяжнюк, Біологія людини, навчальний посібник, К., “Фенікс”, 1998.

5. Г.Л.Апанасенко, Л.А.Попова, Медицинская валеология, К., “Здоров’я”, 1998.

теми №6 з курсу "Валеологія" для 11 класу медичного ліцею

Тема заняття: Поняття про основні природні оздоровчі системи.

Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з основними оздоровчими системами.

1. Ознайомлення з основними природними оздоровчими системами 15 хв.

4. Значення фізичних тренуваннь в збереженні здоров’я. 15 хв.

5. Вивичення методик і впливу загартування. 15 хв.

6. Вияснення значення фізичної культури як засобу сповільнення біологічного годинника та подовження життя. 15 хв.

Системи оздоровлення - це комплекс усвідомлених валеологічних дій, спрямованих на збереження, зміцнення і відновлення здоров ’я.

Оздоровчі системи є різні. Вони, як правило, комплексні і називаються або за автором, або за провідним компонентом (Йога, Ушу, П. К. Іванова, М. Амосова, дихання за Бутейко тощо). Власне, це система духовного і фізичного розвитку, загартування, оздоровчого харчування і очищення організму.

Характер мислення - причина фізичного або морального здоров ’я чи нездоров ’я людей, внутрішнього комфорту, причина життєвих успіхів або постійних невдач. Агресивно спрямоване мислення може призвести до загибелі не лише окремої людини, а й цілих націй, особливо на зламах історії. Ось чому необхідно навчитися мистецтва мислення, що дарує здоров ’я і успіх.

Існують такі поняття: “саногенне” і “ патогенне” мислення (Ю.М. Орлов). Саногенне мислення (дослівно - мисленння, що породжує здоров ’я) сприяє зменшенню внутрішньої напруженності, тривожності. Воно дає можливість контролювати емоції, потреби та бажання, запобігає захворюванням і труднощам у спілкуванні, дарує успіх.

Патогенне мислення, навпаки, призводить до хвороб і невдач. Воно нетворче, шаблонне. Логіка його примітивна і проста. Наприклад, якщо людину хтось образив, вона постійно думає про свого кривдника, подумки сперечається з ним, забуваючи про своїх близьких, відчуваючи сором, відразу і жалість до себе.

Перебуваючи в полоні патогенного мислення, людина втрачає свій професійний рівень, оскільки нею керують негативні емоції вона часто діє негативно. Як наслідок - конфлікти, і звичайно, нервові розлади, які згодом, за неодноразового повторення подібних ситуацій, призводять до стійких порушень здоров ’я.

Якщо організм в такий спосіб реагує на напружені ситуації, то з часом розвиваються різноманітні захворювання. Отже, хибиність спрямованості думок - це величезна загроза для фізичного стану людини. Цього не можна не враховувати.

Уміння щиро і від чистого серця пробачити кривдника - найважливіший прояв саногенного мислення. Навчатися вибачати того, хто навмисне нас образив і при цьому не почуває себе винним, - це й означатиме, що ми навчились саногенно сприймати кривду, тобто сприймати її так, щоб вона не позначалась на нашому здоров’ї та здоров’ї наших батьків, близьких, не встала на заваді нашим успіхам. Саногенне мислення не встановлює істину. Воно націлене не на доказ власної правоти, а на те, щоб застерегти від хвороби себе і близьких людей.

Залежно від впливу на організм можна виділити 4 групи вправ, які розвивають перважно:

· швидкість -спринтерський біг, біг на ковзанах, плавання, їзда на велосипеді на великі відстані.

· спритність - спортивна і художня гімнастика, акробатика, стрибки, гірські лижі, волейбол, бадмінтон.

· витривалість - стайєрський і марафонський біг, велосипедні шосейні гонки, спортивні ігри, лижні гонки, альпінізм, веслування тощо.

· силу - важка атлетика, єдиноборства та спортивна гімнастика, скалелазіння.

Заняття слід проводити відповідно до вікових і фізіологічних можливостей людини, враховувати її індивідуальні особливості та здібності під контролем тренера, лікаря або за самоконтролю фізичного стану. Фізичні вправи дадуть бажаний ефект лише за умови систематичних занять, поступового збільшення навантажень та відповідної періодичності, яка дає змогу організмові відпочити й відновити сили. Тренувальний ефект будь-якої вправи за академіком М. Амосовим залежить пропорційно від тривалості і ступеня навантажень. Найважливіше правило тренування – поступове нарощення того чи іншого зусилля. За умови низької тренованності додавання напруження і сили має становити 3- 5% на день від попердньо досягнутого рівня. Будь яка програма виконання фізичних вправ буде безпечною за умови дотримання настанов:

- визначення мети тренувань без перенапружень

- повільний вихід (достатній відпочинок) після вправ

1. Обертальні рухи розведеними в бік руками: вперед – 10 разів, назад – 10 разів.

2. Максимальні повороти тулуба праворуч і ліворуч – 10 разів

3. Нахили вперед з доторкуванням руками підлоги – 10 разів

4. Сидячи на підлозі торкатися пальців ніг – 10 разів

5. У положенні стоячи кладуть ногу на спинку стільця (ногу в коліні не згинають). Нахили вперед, з доторкуванням кінчиками пальців до носка витягнутої ноги – 10 разів.

6. Лежачи на спині, підтягують коліна до грудей і утримають їх протягом 5 секунд – 10 разів

7. Вправа “спринтер”: сидячи навприсядки (що нагадує позу спринтера на старті), відводять якомога далі назад спочатку одну ногу, а потім іншу – 5 разів

8. Стоячи обличчям до стіни на відстані витягнутої руки, впираються долонями в стіну і, не відриваючи п’ят від підлоги, згинають руки доки не відчують напруги м’язів гомілки. Затримуються в цьому положенні на 15 секунд – 10 разів.

При загартуванні слід враховувати такі правила:

4. Індивідуальність підбору загартовуючих факторів

Холодні (20°С і нижче) і прохолодні (20°С – 33°С) водні процедури сприяють загартуванню роблять рідшими серцеві скорочення, підвищують артеріальний тиск, стимулюють обмін речовин, підвищують тонус м’язевої і нервової системи.

1 цикл – вранці щойно прокинувшись, намоченим і викрученим рушником слід поляскати себе по спині. Потім зволоженими долонями поплескати по обличчі, шиї, грудях, животі, ногах, підошвах, облитися цією ж водою.

2 цикл – вода прохолодна, методика процедури аналогічна 1циклу.

3 цикл – вода холодна, потім розтерти вуха, закінчити процедуру обливанням: налити в миску води тієї температури, яка подобається і вилити її на себе. Масаж повторювати щоденно.

Частіше відчиняйте квартирки, вікна і двері. Постійна температура в якій людина перебуває більшу частину доби, з погляду загартування небажана, температурний режим має бути пульсуючим з амплітудою коливань 5 – 7°С.

Перед виконанням програми занять на свіжому повітрі досить зробити масаж обличчя і грудної клітки, прийняти холодний душ – 5-6 хв. Чудовим прийомом загартування є ходіння босоніж спочатку в кімнаті, починаючи з однієї хвилини, збільшуючи тривалість до 8-10 хв. щоденно. Через рік такого режиму взуття в кімнаті можна не взувати ні влітку, ні взимку.

У системі загартування організму певне значення має загартовуючий масаж, який полягає в точковому масажі біологічно активних зон обличччя, шиї, тулуба. Всього таких зон за методикою А. Уманської дев’ять:

І зона знаходиться на грудині. При дії на неї відбувається нормалізація кровообігу, інервації кісткового мозку, покращення кровопостачання стравоходу, трахеї, бронхів, легень.

ІІ зона знаходиться над грудиною. Вона пов’язана з вилочковою залозою, яка відіграє важливу роль в формуванні захисних властивостей організму. Діючи на вилочкову залозу, можна підвищувати імунітет.

ІІІ зона знаходиться посередені передньої частини шиї з обох боків від гортані; пов’язана з регуляцією обміну речовин і підтримуванням постійного внутрішнього середовища організму.

IV зона – це зона перших чотирьох шийних хребців; стимуляція цієї зони регулює обмін речовин, а зона четвертого хребця особливо важлива для нормальної роботи головного мозку.

V зона знаходиться в районі сьомого шийного і першого грудного хребців; вплив на цю зону допомогає компенсувати порушення, пов’язані з впливом факторів довкілля.

VI зона - це зона носа і гайморових пазух; масаж цієї зони стимулює організм на вироблення біологічно активних антивірусних речовин.

VII зона - розташована на переніссі; масаж цієї ділянки покращує кровопостачання й інервацію лобних відділів мозку, очей, знімає головний біль.

VIIІ зона розміщена навколо вушної раковини; масаж її нормалізує роботу головного мозку, вестибулярний аппарат, органи слуху.

ІХ зона знаходиться на місці з’єднання великого пальця руки із зовнішньою поверхнею долоні (у так званій “анатомічній табакерці”); її стимуляція допомогає при головному болі і нежиті.

Сприятлива дія сонця на весь організм була відома ще у давнину. Його проміння вбиває хвороботворні мікроорганізми, гальмує виділення шкірного жиру, сприяє синтезу вітаміну Д та іншим процесам в організмі.

Але з давних-давен відомо також, що сонце може перетворитися і на нещадного ворога, якщо перебувати під його промінням тривалий час.

Бажаючи мати красиву засмагу, важливо не зашкодити своєму здоров’ю.

Коли сонячне проміння падає збоку, тоді воно краще проходить черех епідерміс шкіри.

З сонцем треба бути дуже обережним: блондинам можна засмагати перший раз не більше 5-7 хв., смаглявим – 10-15 хв. Найкраще засмагати у затінку дерев. Листя поглинає частину світла, тому шкіра засмагає рівномірніше, засмага стає глибшою і тримається довше. Сонце пересушує шкіру, тому обличчя необхідно змащувати зволожуючим кремом, легенько втираючи його в шкіру.

Дуже обережними на сонці мають бути люди з надто чутливою до сонячного опромінення шкірою, дівчата та жінки в дні менструацій. У разі появи болісного почервоніння шкіри обпечені місця можна обтерти оцтом, наполовину розведеним з водою. На уражені місця можна накласти сиру картоплю, натерті огірки, або ж домашній лосьйон, що готується із збитого яєчного білка змішаного з рициновою олією.

Питання, що виносяться для самостійного опрацювання, у вигляді реферування.

1. Метод Довженка А.Р., як система лікування алкоголізму. Фізичні вправи і інші оздоровчі засоби у подоланні п’янства і алкоголізму.

2. Дихальна гімнастика А.Н.Стрельникової - один із традиційних варіантів дихальних гімнастик.

3. Особливості дихальної гімнастики за Бутейко.

4. Трави з загартовуючим ефектом: рослини-біостимулятори та адаптогени в пристосуванні організму до широкого кола шкідливих впливів фізичної, хімічної та біологічної природи.

6. Роль аутотренінгу і фізичної культури у знятті стресу

7.Цілющий, оздоровчий та закалюючий аспект традиційної російської бані та фінської сауни.

8.“За” і “проти” фізичних навантаженнь у попередженні серцево-судинних захворюваннь.

9. Роль фізичної культури у тренуванні киснево-транспортних систем організму, підвищенні опірності організму до впливу шкідливих факторів, нормалізації травлення, обміну речовин та маси тіла.

10.Йога і Ушу, як альтернативні оздоровчі системи.

11.Роль фізичної культури у сповільненні біологічного годинника і подовженні життя.

1. “Валеологічна освіта експериментальний шкільний посібник”. Київ 1997, стр 4-12.

2. “Искусство быть здоровым”. Физкультура и спорт. Москва,1987. Ч.1 стр.47-79.

3. “Искусство быть здоровым”. Физкультура и спорт. Москва,1987. Ч.2 стр.3-95.

теми №7з курсу "Валеологія" для 11 класу медичного ліцею

Тема заняття: Харчування і здоров‘я. Режим раціонального харчування.

Мета заняття: Встановити роль і значення раціонального і збалансованого харчування в підтримці і зміцненні здоров’я. Ознайомитись з поняттям оздоровчого і лікувального харчування.

1. Ознайомлення ліцеїстів з основами раціонального харчування і розкриття значення його для збереження міцного здоров’я 15 хв.

2. Вивчення поняття біологічна цінність їжі. 5 хв.

4. Вивчення принципів раціонального харчування. 10 хв.

5. Встановлення норм споживання речовин. 10 хв.

6. Вияснення періодичності харчування та добовий розпорядок їжі, її калорійність 10 хв.

7. Особливості національних традицій в харчуванні 15 хв.

8. Вивчення понять про оздоровче та лікувальне харчування 10 хв.

З давніх часів люди розуміли велике значення харчування для здоров’я. Гіпократ, Цельс, Гален присвячували цілі трактати цілющим властивостям різних видів їжі і мудрому її споживанню. Видатний вчений Сходу Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна) вважав їжу джерелом здоров ’я, сили, бадьорості. І.І. Мясников вважав, що люди передчасно старіють і вмирають через неправильне харчування, і що людина, яка раціонально харчується може жити 120 -150 років.

Харчування забезпечує найважливішу функцію організму, постачаючи йому енергію, необхідну для покриття затрат на процеси життєдіяльності. Поновлення клітин і тканин також здійснюється дякуючи надходженню в організм з їжєю “пластичних речовин” - білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних солей. Наприкінець, їжа - джерело утворення ферментів, гормонів та інших регуляторних білків, обміну речовин в організмі.

Для підтримки нормального перебігу енергетичних, пластичних і каталітичних процесів організму потрібна певна кількість різноманітних харчових речовин. Від характеру харчування залежить обмін речовин в організмі, структура і функції клітин, тканин, органів.

Правильне харчування, із врахуванням умов життя, праці і побуту забезпечує сталість внутрішнього середовища організму людини, регулярну діяльність різноманітних органів і систем, і таким чином, безумовно, є гарантом доброго здоров ’я, гармонійного розвитку, високої працездатності.

Неправильне харчування значно знижує захисні сили організму і працездатність, порушує процеси обміну, веде до передчасного старіння і може сприяти виникненню багатьох захворювань, так як ослаблений організм найбільш податливий до негативного впливу патогенних збудників. Наприклад, надлишкове харчування в поєднанні з нервово-психічним напруженням, малорухливим способом життя, вживанням алкогольних напоїв і палінням, може призвести до виникнення багатьох захворювань.

Всесвітньою організацією охорони здоров ’я (ВООЗ) до захворювань, пов ’язаних з надлишковим споживанням їжі, віднесені атеросклероз, ожиріння, жовчокам ’яна хвороба, подагра, цукровий діабет. Переїдання нерідко буває причиною захворювань органів кровообігу.

Раціональним вважається таке харчування, яке забезпечує нормальну життєдіяльність організму, високий рівень працездатності і опірності до дії неблагоприємних факторів зовнішнього середовища, максимальну тривалість активного життя.

Біологічна цінність їжі визначається вмістом в ній необхідних для організму незамінних харчових речовин - білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей. Для нормальної життєдіяльності людини необхідне не лише постачання її адекватною кількістю енергії і харчових речовин, але і збереження певних взаємовідношень між багаточисельними факторами харчування, кожному з яких належить специфічна роль в обміні речовин. Харчування, яке характеризується оптимальним співвідношенням харчових речовин, називається збалансованим.

Джерелом поживних речовин є продукти харчування тваринного та рослинного походження, які умовно поділяються на декілька основних груп. Перша група включає молоко і молочні продукти (сир, кефір, вершки, ряженка), друга - м ’ясо, птиця, риба і виготовлені з них продукти, третя - хлібобулочні, макаронні і кондитерські вироби, крупи, цукор, картопля, четверта - жири, п ’ята - овочі, фрукти, ягоди, зелень, чай, кава, какао і прянощі.

В природі немає ідеальних продуктів харчування, які б включали комплекс всіх необхідних харчових речовин, необхідних людині (виключення складає материнське молоко). При різноманітному харчуванні, тобто змішаною їжею тваринного і рослинного походження, в організм людини поступає досталь харчових речовин. Різноманітність продуктів харчування в раціоні позитивно впливає на їх харчову цінність, так як різні продукти доповнюють один одного недостатніми їх компонентами. Крім того, різноманіття харчування сприяє кращому засвоєнню їжі.

Ми вже знаємо, що раціональне харчування - це харчування достатнє в кількісному відношенні і повноцінне в якісному, що забезпечує енергетичні, пластичні й інші потреби організму, забезпечуючи необхідний рівень обміну речовин. Раціональне харчування розраховується із врахуванням статі, віку, характеру трудової діяльності, кліматичних, національних і індивідуальних особливостей. Принципами раціонального харчування є:

1) відповідність енергоцінності їжі, що поступає в організм його енерговитратам

2) поступлення в організм харчових речовин в оптимальних співідношеннях

Збалансованість харчування передбачає оптимальне для організму людини співвідношення в добовому раціоні білків, амінокислот, жирів, кількість вуглеводів, вітамінів.

Потреба в енергії дорослого населення нашої країни визначена для трьох вікових груп:

В зв ’зку з меншою масою тіла та менш інтенсивним процесом обміну речовин у жінок потреба жіночого організму в енергії в середньому на 15% нижча, ніж чоловічого.

Харчові речовини (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини) є важливим джерелом матеріалу для будови клітин та тканин, ферментів, гормонів та інших життєвоважливих речовин: вони використовуються в якості біокаталізаторів. В організмі людини безперервно виникають процеси оновлення різних елементів клітин та тканин. Деякі клітини помирають, а замісь них з ’являються інші. Все це потребує надходження в організм поживних речовин.

Білки приблизно складають 15-20% маси тканин організму людини, білки та жири лише 1-5% маси. З білків та ліпідів побудовані біологічні мембрани, що виконують найважливішу роль у функції клітин. М ’язева тканина, серце, печінка, мозок та, навіть, кістки вміщують значну кількість білків. Єдиним джерелом білків та незамінних амінокислот для людини є їжа: майже у всіх продуктах, за виключенням цукрів, та рослинних масел, присутні різні білки. Внаслідок помірного нагрівання та термічної обробки харчова цінність білкових продуктів збільшується, вони краще засвоюються.

Вода та продукти її дисоціації є складовими частинами живої клітини. Тільки в водному середовищі можливий перебіг багатьох хімічних реакцій. В організмі дорослої людини з масою тіла 65 кг знаходиться приблизно 40 л води, з якої 25 л знаходиться в клітині, а 15 л назовні клітини. Обмін води в організмі проходить дуже інтенсивно. Біля 2,5 л води щоденно виводиться з сечею, калом та з повітрям, що видихається. Потовиділення регулює сталість температури тіла. При підвищенні температури зовнішнього середовища чи інтенсивній фізичній роботі потовиділення різко підсилюється. В окремих випадках кількість поту може досягати 10 літрів.

Раціональне харчування пердбачає вживання усіх харчових речовин з врахуванням фізіологічних потреб організму. Рекомендовані величини потреби людини в харчових речовинах та енергії визначені для всіх п’яти груп працездатного населення в залежності від інтенсивності праці, статі та віку. Встановлена також середня потреба в харчових речовинах людей похилого та старечого віку, а також одинадцяти груп дитячого населення, вагітних жінок та матерів з грудною дитиною.

Середні величини потреби в білках, в тому числі тваринних, жирах, вуглеводах приведені в таблиці:

Добова потреба в основних харчових речовинах дорослого працездатного населення

Згідно формули збалансованості харчування (А.А.Покровський, 1977), співвідношення білків, жирів та вуглеводів повинно складати 1:1:4. В діючих рекомендаціях прийнято співвідношення 1:1,2:1,4. При цьому кількість білків в складі раціону дорівнює 11-13% добової енергоцінності, жирів – в середньому 33% (для південних районів – 27-28%, для північних – 38-40%), вуглеводів – біля 55%.

В загальній кількості спожитих білків на добу половину повинні складати білки тваринного походження, як найбільш легко засвоювані в порівнянні з рослинними. Вони вміщують більше амінокислот, що несинтезуються в організмі людини. Особливо цінні такі харчові продукти, як м’ясо, риба, яйця, молоко, що характеризуються більш благоприємним співвідношенням амінокислот. При цьому, з точки зору раціонального харчування найбільше значення мають такі джерела білків, котрі не відрізняються високою енергоцінністю: білок яйця, нежирна риба, нежирна телятина чи яловичина, м’ясо кролика, куряче м’ясо, нежирний сир, а з рослинних продуктів – салат, капуста, баклажани. Рекомендовано споживання рослинних та тваринних білків разом. Важливу роль відіграє збалансованість незамінних амінокислот, особливо триптофану, метіоніну, лізину. Найбільша кількість метіоніну в сирі та в курячому м’ясі, горосі, фасолі, сої; лизину - в м’ясі, рибі, сирі, яйцях; триптофану - в м’ясі, молоці, зернових продуктах. 30% жирів повинно надходити з рослинною олією, 10% загальної кількості жирів повинні складати поліненасичені жирні кислоти. З вуглеводів 75% - крохмал, 20% - цукор, 3% - пектинові речовини, 2% - харчові волокна. В збалансованому харчуванні співідношення: Са:Р=1:1,5, Са:Мg=1:0,5.

В поняття режиму харчування здорових людей входить кратність та час прийому їжі на протязі доби. Режим харчування залежить від розкладу дня, характеру трудової діяльності та кліматичних умов. Для нормального харчування велике значення має регулярність прийому їжі. Якщо людина приймає їжу в один і той же час, то в неї виробляється рефлекс на продукцію шлункового соку та складаються умови для кращого перетравлювання. Необхідно, щоб проміжки між харчуванням не перевищували 4-5 годин.

Найбільш благоприємне чотирьохразове харчування. Сніданок –25%, обід – 35%, полуденник – 15%, вечеря – 25%. Не рекомендується вечеряти їжею, що важко засвоюється: гострі страви, кава, чай. Інакше складається режим харчування у робітників другої половини доби, або ж працюючих в нічну зміну. Сніданок не повинен бути великим, а обідати потрібно безпосередньо перед виходом на роботу. Під час перерви в роботі робиться полуденник, а після закінчення – легка вечеря. Робітникам нічних змін потрібно добре вечеряти перед початком роботи, та приймати трохи їжі під час другої половини роботи. Об’єм їжі в середньому складає – 2,5-3,5 кг. Перші страви та горячі напої повинні мати температуру 60С, другі – 55С, холодні закуски – 14С. Дуже охолоджені напої погано вгамовують спрагу, порушують нормальну роботу перетравлюючих залоз та можуть сприяти виникненню простудних захворювань.

Питання, що виносяться для самостійного опрацювання, у вигляді реферування:

1. Особливості харчування в умовах радіаційного забруднення.

2. Наукові погляди стосовно релігійного посту.

6. Особливості харчування у осіб похилого віку.

7. Особливості національних традицій в харчуванні.

1. А. И. Столмакова, И. О. Мартынюк “Популярное питание” Киев, Здоровье 1990г., стр 6-20

2. Валеологічна освіта. Експериментальний шкільний посібник Київ 1997, стр 12-16.

3. “Искусство быть здоровым”. Физкультура и спорт. Москва,1987. Ч.2 стр.50-52.

з курсу "Валеологія" для 11 класу медичний ліцею.

Тема заняття: Механізм згубного впливу на здоров’я шкідливих звичок та їх профілактика

Мета заняття: Ознайомити ліцеїстів з згубним впливом паління, вживання алкоголю та наркотиків.

Сформувати у ліцеїстів негативне відношення до паління, вживання алкоголю

та наркотиків. Ознайомити ліцеїстів з методами профілактики СНІДу.

1. Паління або хронічний нікотинізм – найбільш розповсюджена з усіх шкідливих звичок. Вплив паління на організм. Його негативні наслідки. 30 хв

2. Ознайомити ліцеїстів з актуальністю проблеми пияцтва та алкоголізму. Негативна дія спиртових напоїв на організм людини. Заходи по запобіганню соціальної хвороби – алкоголізму. 30 хв

3. Проблема залучення людей молодого віку до прийняття наркотиків. Вплив наркотиків на організм. Токсикоманія. Методи лікування хворих наркманією. 30 хв

4. СНІД – найбільш спустошлива, грізна та зловісна з відомих людству хвороб. Клінічні прояви хвороби. Лікування СНІДу та попередження захворювання на нього.

5. Педагогічний, психологічний та медикаментозний методи профілактики та позбавлення шкідливих звичок. 35 хв
«Власні спостереження людини за тим, що їй корисне, а що шкідливе є найкраща медицина для збереження здоровўя».

«Тим, хто палить – не палити, тим, хто не палить – не починати.»

Наше майбутнє залежить від нас самих, від нашої поведінки, режиму праці та відпочинку, харчування, одинм словом, від умов життя. Шкідливих звичок не завжди легко позбутися. Особливо при багаторічному їх впливі на людину. Виникають вони іноді усідомлено, а частіше випадково, внаслідок нашої необізнаності з їх наслідками. І хоча в наше століття загальної грамотності, люди знають про негативні наслідки алкоголю та паління, багато з них не поспішають позбавитись шкідливих звичок, а інші (і їх також чимало), приєднуються до них.

Паління, або хронічний нікотінізм – один з різновидів наркоманії, що є однією з найлегших за клінічними проявами формою. Але в той же час, далеко не безпечною за своїми віддаленими наслідками.

Батьківщиною тютюну вважають Південну Америку, де він вирощувався у вигляді дикорослої трави, а також штучно культивувася аборигенами, ще до приїзду туди Колумба..Матроси Колумба не лише перейняли стародавній звичай місцевих мешканців, але і передали його своїм співвітчизникам в Потугалії та Іспанії. Незабаром в тютюні було знайдено сильнодіючий компонент, який був названий за імўям його відкривача Жана Нико никотином. В XVIII столітті тютюн став відомий у всіх країнах Європи. В перше десятиліття цього століття тютюн в Європі використовувався як лікувальний засіб. Вважалося, наприклад, що тютюн – гарне снодійне, полегшує больові відчуття, знижує втомлюваність, покращує функцію дихання, є добрим кровозупиняючим засобом. Використання тютюну в якості ліків не завжди завершувалося для пацієнтів благополучно. Відмічалися випадки справжнього отруєння з летальним кінцем.

Як однорічні, так і багаторічні сорти тютюну відносяться до родини пасльонових (разом з картоплею, томатами, беладоною, наперстянкою). Описано 70 видів тютюну. Для споживчих цілей використовується в основному два види: власне тютюн та махорка.

Тютюновий дим містить до тисячі різних компонентів. Підраховано, що в димі однієї цигарки міститься приблизно 70 г твердих частинок й 23 мг чадного газу. В обробленому фабричним способом листі тютюну міститься нікотину до 6%, вуглеводів до 30%, органічних кислот до 17%, ефірних масел до 2%, білкових сполук до 13%. До складу тютюнового диму входять й такі дуже отруйні речовини, як азотна, оцтова та синільна кислоти, водень, аміак, з яким повўязана подразнююча дія диму на слизові оболонки дихальних шляхів і кровоточивість ясен.

З кожних 100 грамів тютюну при горінні виділяється 5-7 грамів тютюнового дьогтю. До його складу входять бензопірен, бензантрацен та інші смоли, які сприяють виникненню злоякісних пухлин.

Клініко-експериментальними дослідженнями встановлено, що органи дихання першими приймають на себе тютюновий штурм. Статистично доведено, що рак легень вражає в 10 разів частіше курців, ніж тих, хто не палить. Із 100 чоловік, що захворюють на туберкульоз легень, 95 мають значний стаж паління. Проходячи через дихальні шляхи, тютюновий дим викликає подразнення та запалення слизових оболонок зіву, носоглотки, трахеї, бронхів, а також легеневих альвеол. Для всіх курців характерні хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів, хронічний бронхіт, що супроводжується виснажливим кашлем. Хронічним бронхітом курці страждають в 5 разів частіше, ніж ті, що кинули палити, і в 7 разів частіше, ніж ті, хто ніколи не палив. Беззаперечно встановлений також звўязок між палінням та частотою враження раком губ, язика, гортані, трахеї.

Нікотин та інші компоненти тютюну вражають органи травлення. Тривале паління викликає спазм судин шлунку, внаслідок чого тканини шлунку погано кровопостачаються киснем і поживними речовинами, порушується секреція шлункового соку, і як наслідок, розвивається гастрит або виразкова хвороба. Нікотин негативно впливає на нервову та серцево-судинну системи. Нікотин викликає звуження та спазм судин, особливо головного мозку і серцевого мўязу, що призводить до розвитку атеросклерозу, стенокардії та гіпертонії. Чадний газ, що потрапляє в організм, зўєднується з гемоглобіном еритроцитів. Утворюється стійка сполука – карбоксигемоглобін. Завантажені таким чином еритроцити не можуть переносити до тканин кисень – виникає кисневий дефіцит.

У затятих курців концентрація карбоксигемоглобіну в крові досягає 7-10%. Це на третину, а то й на половину зменшує можливості доставки кисню до серцевого мўязу.

Багаточисельні експерименти показують, що після паління різко збільшується по відношенню до норми кількість кортикостероїдів, що циркулюють в крові, а також адреналіну та норадреналіну. Ці біологічно активні сполуки змушують серцевий мўяз працювати в прискореному ритмі. Підраховано, що серце людини, що палить, робить за добу на 12-15 тисяч скорочень більше, ніж серце людини, що не палить. Тютюнове зілля вражає центральну нервову систему, залози внутрішньої секреції, знижує статеву функцію. У людей, що палять,

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: