Ортодоксальні філософські школи Давньої Індії.

- брахмани (коментарі, що звеличували культ жерців брахманів);

- упанішади (філософсько-релігійні коментарі,спрямовані на зменшення влади брахманів).

Індивідуальна духовна сутність Атман тотожна світовому буттю Брахману. Її втілення у матеріальному світі обтяжене кармою, що призводить до постійного переродження і страждання. Щоб вийти з-під дії карми потрібно дотримуватися законів дхарми і шляхом самозаглиблення та самопізнання намагатися досягти усвідомлення тотожності індивідуальної душі і світової. Мета — розчинення індивідуальності у Брахмані, злиття зі світовою душею — мокша.

У Ведах зафіксований поділ на варни (суспільні прошарки): брахмани (жерці), кшатрії (воїни), вайш’ї (ремесленники) та шудри (найнижча каста робітників). Особистість повністю підпорядкована суспільству.

Кожна варна визначається певним законом життя — дхармою. Життя згідно дхарми не погіршує карму і дає можливість народитися у вищій варні.

Йога — сукупність напрямів індійської філософії, в яких розроблена система фізичних та розумових вправ, що допомагають звільнитися від матеріального начала і позбавитися власної індивідуальності шляхом розчинення її у світовій душі. Існує багато систем йоги.

Світобудова. В основі всього сущого:поєднання двох начал (дуалізм).

- Пуруша — нерухомий (чоловiчий) свiдомий першопочаток всесвiту, непроявлена природа, що не володiє якостями.

- Пракрiтi — матерiальна (жiноча) першопричина свiту. Бог — верховний правитель світу (теїзм). За його волею пуруша з’єднується з пракрiтi i породжує всi речi свiту.

Для йоги знання ототожнюється з характеристиками індивіда: чесність, терпіння, щирість, ненанесення шкоди живому тощо. Істинним вважається те знання, що бачить у всьому живому єдину сутність, а хибним — те, що у кожному прояві буття бачить щось окреме, незв’язне. Отримання істинного знання — необхідна умова звільнення від матеріального світу, що приносить страждання.

Істинне “Я” — вільний безсмертний дух, що знаходиться по ту сторону страждання, зла, смерті та руйнування. Мета — за допомогою спеціальних йогічних вправ звільнитися від обтяження матеріальним тілом (пракріті) і розчинити свою індивідуальність (чітта) в безособовому пуруші.

Причина всіх страждань — панування нижчих гун над людиною. Страждання виникають від незнання (авідья), ототожнення особистості (я) з розумом, від тілесних потягів, болю та страху смерті.

Хатха-йога — шлях подолання страждань, що передбачає єдність внутрішнього і зовнішнього вдосконалення.

Неортодоксальні філософські школи Давньої Індії.

ДЖАЙНІЗМ. Засновник — Махавіра Вардхамана (VI ст. до.н.е.) або Джина (переможець карми) — виходець з варни кшатріїв (воїнів).

Види: дигамбари (одягнені у повітря) — крайній аскетизм; шветамбари (одягнені у біле) — поміркований аскетизм.

Світ вічний і незнищенний, впорядкований за ступенем залежності від карми (нижчий світ — демони, середній світ — людська земля, вищий (небо мокші) — джини-переможці). Вiчне iснування свiту дiлиться на нескiнченне число циклiв, кожен з яких проходить перiоди пiднесення та занепаду. Свiт функцiонує внаслiдок взаємодiї джив (живого) i неживого (аджива): простору, часу, матерії, умови руху (дхарма), умови спокою. Джива як душа — вічна і незнищенна, вона розпадається на безліч душ, що постійно переходять з одного матеріального тіла в інше (сансара). Мокша розуміється як повне розділення живого з неживим і встановлення єдності дживи (живого).Розділяють шруті — знання, засноване на авторитеті, та маті — звичайне знання, зумовлене безпосереднім сприйняттям. Вищим знанням вважається те, що отримується безпосередньою

взаємодією душі (дживи) з предметом пізнання без посередництва почуттів та розуму. Звільнена душа джини (переможця карми) володіє абсолютним знанням.

«Три перлини» —набуття яких вiдкриває людинi шлях до звiльнення з кола нескiнченних смертей i народжень: правильне споглядання або бачення iстини; правильне пiзнання; правильна поведiнка.

Основні обітниці джайнів: Ахiмса — ненанесення шкоди живим iстотам. Брахмачар’я — обітниця цнотливості для аскетів і подружня вірність для мирян.

БУДДИЗМ — релiгiйно-фiлософське вчення, що сформувалось у VI ст. до. н.е. в Iндiї. Засновник:Будда, який вiдкрив спосiб отримання Просвiтлення i досягнення нiрвани.

-махаяна (кожен може досягнути нiрвани, йдучи шляхом Будди), хiнаяна (тiльки монахи можуть досягти просвiтлення),

За нацiональними рiзновидами: дзен-буддизм (чань-буддизм), ламаїзм.

Увесь світ складається з комбінацій дхарм — психофiзичних елементів буття. Пiсля смертi нове поєднання дхарм визначається законом карми i тим самим породжує нове переродження iстоти. Дхарми постiйно з’являються i зникають. Заспокоєння дхарм

можливе лише у нірвані. Нірвана визначається як стан згасання будь-якої активності, розчинення свідомості.Людині від народження притаманне невігластво, незнання (авід’я). Матеріальний світ — частина психічного життя індивіда і є постійно змінним потоком переживань, постійно змінних комбінацій дхарм. Заперечується наявність індивідуальної душі (анатман), свідомість — це лише потік психічних станів. Будда формулює “4 благородні істини”:

1) життя — це страждання;2) причина страждань — бажання;

3) щоб уникнути страждань — потрібно позбавитись від бажань;

Моральні норми буддизму: смиренність, цнотливість, благочестя, любов до ближнього, братерство, прощення.

“Восьмиричний шлях” — шлях, що веде до нiрвани.

1. Iстинне бачення 2. Iстинне намагання 3. Iстинна мова 4. Iстиннi вчинки 5. Iстинне життя 6. Iстинне зусилля 7. Iстинна нагадування 8. Iстинне зосередження

ЧАРВАКА —повністю заперечують будь-яких божеств та ведичне світорозуміння, стверджують первинність матерії і вторинність свідомості. Єдина реальнiсть — матерiя. Основою свiту вважали 4 елемента: воду, вогонь, землю, повiтря. Кожному з елементiв вiдповiдав певний вид вiчних i незмiнних «атомiв».Розум не може бути самостійним джерелом знань, реальний свiт може бути пiзнаний за допомогою чуттiв (сенсуалізм). Свiдомiсть — це властивість матерії, що виникає внаслідок особливого поєднання 4-х елементів, кожен з яких сам по собі свідомістю не володіє. Душа iснує, допоки iснує матерiальне тiло: зi смертю тiла душа також припиняє своє iснування. Реальними є лише страждання i насолода чуттєвим буттям. Метою людського буття є одержання насолоди (гедонізм); причому те, що воно може бути поєднаним зi стражданням, не повинно зупиняти прагнення до його досягнення.

КОНФУЦIАНСТВО — релiгiйно-фiлософське вчення, яке у стосунках людини i свiту проголошує верховенство добра, захищає непорушнiсть установлених небом суспiльних понять.

Існує два начала свiту: небо — вище начало, i земля —нижче. Небо керує усім світом i людиною в т.ч.. Конфуцiй учив, що поведiнка людей, їх суспiльний статус залежить вiд неба, вищої духовної сили, яка, разом з тим, є частиною природи. Пізнання природи розвинене дуже слабко. Натомість цінним визнається “знання людей”. Знання полягає не тільки у сукупності відомостей, але й в умінні міркувати й розглядати предмет з різних сторін. Щоб дістати знання, потрібно вчитися у мудрих і розмірковувати. Вивчати неправильні погляди — шкідливо.

Конфуцiй виступав за чiткий iєрархiчний розподiл обов’язкiв мiж членами суспiльства на зразок сiмейних стосункiв, пiдпорядкованих за старшинством. Iмператор є батьком всієї держави, а пiдданi — його вiрнi дiти.

Виправлення імен — елемент вчення Конфуцiя, згiдно з яким титул людини має вiдповiдати її суспiльному становищу.

Золота середина — компромiс мiж двома крайнощами, стабiлiзуюча основа суспiльного життя. До гармонiчної єдностi мають бути приведені iндивiдуальнi i суспiльнi вiдносини, сiм’я i держава, методи покарання та заохочення, теорiя i практика.

Державна влада має користуватися довiр’ям народу i правителi мають особистим прикладом повчати народ своєї країни. Основу виховання складає слiдування церемонiям, якi є зовнiшнiм проявом обов’язку. Дотримуватися етикету (лi) означає знати своє мiсце в суспiльствi i дiяти згiдно зi своїм суспiльним становищем. Виконання ритуалу — запорука пiдтримання єдностi всього сущого, зв’язку людини, держави i природи. Завданням ритуалу є вiдновлення природного ходу речей, там, де вiн був порушений. Всi стосунки в сiм’ї,роботi, суспiльствi мають грунтуватися на церемонiї.

Людинолюбство (жень) — гуманнiсть, що виступає як закон, сукупнiсть соцiальних i етичних взаємин людей. Основою жень є почитання батьків і повага до старших.Взаємність, піклування про людей: «Чого не бажаєш собi — того не роби людям».Серединнiсть як вiдсутнiсть крайнощiв є способом втілення жень.

Благородний муж (цзюнь-цзи) — суспiльний i виховний iдеал конфуцiанства, людина вiрна, справедлива, вiддана iмператору i добра до народу. Протиставляється невихованому простолюдину (сяо-жень).

ДАОСИЗМ — китайська релiгiйно-фiлософська система. Формується приблизно з V ст. до н.е. Засновником вважається Лао-цзи. Основнi книги: «Дао Де Цзин», «Чжуан-цзи». Пiдроздiляється на фiлософський даосизм (дао цзя), що розвинувся в неодаосизм, i

У свiтi немає нiчого постiйного, все змiнюється і переходить у свою протилежнiсть. Дао — закон буття, нескiнченний рух та унiверсальна єднiсть свiту. Дао нiким не створене, але все вiд нього походить i знову повертається у дао. Дао не може бути описане i не володiє субстанцiйною основою, воно лише забезпечує прояви iснування, — це початок i кiнець всього iснуючого. З Дао все виходить i в Дао все повертається. Де — це прояв дао, який можна описати, втiлення енергiї дао в конкретних проявах, це принцип, що визначає сутнiсть кожного об’єкта i явища, його форму, мету i можливi перетворення.

Пізнання природи, космосу і людини досягається шляхом прямого понятійного проникнення в природу їх існування. Мета мислення — єднання людини з природою.Де — благодать, чеснота i мораль, що дається вiд Дао. Основна ідея даоської моралі — слiдування всезагальним законам, природне життя. Метою людини є пiзнання дао, життя за його законами i злиття з дао. Даосизм передбачає однакове прийняття добра i недобра у якостi природного блага, проповiдує простоту i малiсть iнтересiв, iдеалом чого є новонароджена дитина. Ідеал людини в даосизмi — досконаломудра людина — має досягти три мети у життi: здобути довголiття, пережити стан просвiтлення, єднання з Дао; стати безсмертною. Головний принцип даоського життя — у-вей — недiяння, незусилля, утримання вiд активних дiй, заперечення цiлеспрямованої дiяльностi, що розходиться з природним порядком. Будь-яке дiяння, що протирiчить дао, є непотрiбним, а блаженства досягає той, хто заглиблюється у свiй внутрiшнiй свiт i, таким чином, намагається осягнути закони свiтобудови. Подiбно до водного потоку, людське життя має протiкати шляхом найменшого опору.Принципи У-вей:

- не слiд робити того, що не вiдповiдає законам природи.

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: